понеділок, 3 червня 2013 р.

...буду завжди...

Знаю, що цим постом я не буду оригінальна, що таких як я тисячі...Але, я не можу просто не написати, не висловити хоч половину того,що в мене на душі. І мова йде про подію, яка перевернула моє життя .. і я знаю, що не тільки моє. І це - концерт Океан Ельзи у Львові.

Як тільки я дізналась, що вони будуть у нас, ні на хвилину не сумнівалась чи піду я чи ні.
Дякуючи моєму татові, який заклав в мене любов до хорошої музики, я ще в 2000-их роках полюбила ОЕ. Я часто з татом кудись їздила, і ми завжди слухали касети з різними гуртами і в тому числі ОЕ. Найяскравіший момент, це коли ми вертались додому,  і довгий час лив дощ, і грала касета з альбому "Янанебібув"

І скільки б років не пройшло, якби не мінялись в мене смаки, я завжди буду слухати їхні пісні і по мені будуть пробігатись стадо мурах.

Кожен день я рахувала дні до концерту і тут цей день настав. І навіть дощ не був на заваді. Я готова була 2 чи більше годин стояти під дощем.
Разом з дівками з інфізу, з 19:00 години ми стояли там і не знали, що нас чекає. І ніхто з нас, так само як решта 30 тис. людей, напевно не задумався, що цей концерт переверне наше життя.

Я зі своїми дівчатами, особливо з бубенчіком від першої до останньої пісні відскакали, накричалась, і пережили всі пісні. Напевно після пісні "Друг" мене і Таню порвало, і в нас змінилось взагалі ставлення і бачення до багатьох речей. На 3 години я була відключилась. І прокинулась новою людиною

В загалом, всі люди які там були розуміють, про що я говорю. І я досі, вже на 3-й день після концерту, не можу відійти і передати ті емоції. Хоча, навіщо? Вакарчук, це так людина, яка не те що заставляє... ти просто не маєш вибору після його пісень і його слів не робити елементарну річ - жити. Жити щиро, без фальші, любити, буду відданим і ніколи не здаватись. "Я не здамся без бою"

Можу спокійно сказати, що це найкраще що було в моєму житті. Навіть стрибок з парашутом не так перевернув моє життя як цей концерт. "Дякую тобі"

Закину тільки одне відео.






пʼятниця, 15 березня 2013 р.

"Придивись. Адже я триваю всього лиш мить"


 Деколи 1 хвилина триває як вічність. І в той ж час, роки тривають як 1 хвилина.
Не встиг ти обернутись, не встиг ти кліпнути як твоє життя пролетіло як сніжинка з неба. А кожна сніжинка з неба.одна.єдина.не повторна. Як і життя кожної людини.

  В житті нічого так не стається. Кожен момент, кожен новий погляд тобі ніби шепоче : "Придивись. Адже я триваю всього лиш мить. Більше такого не буде".
Кожна людина або подарунок або урок. Часто буває, що подарунки ми приймаємо не щиро, і урок не завжди засвоюємо.

 Життя вчить, що подарунки потрібно приймати з вдячністю, а урок з посмішкою
На подарунки треба чекати. Стільки, скільки треба. І не потрібно ходити на урок, де немає вчителя. Бо вчитель - це життя, який приносить несподівані, але подарунки!